Слово про похIд IгорIв



Категории З Давньоï Украïнськоï Лiтератури ()Ў ./ 13 Клас (hid)Ў ../../SCHOOL/13class/

Оригинал Як краще розповiсти про похiд Iгорiв — за зразком давнього спiвця Бояна чи за вимогами сучасностi? Iгор Святославович укрiпив ум силою, а серце вигострив мужнiстю й повiв своï хоробрi полки на землю Половецьку за землю Руську. Iгор чекає свого брата Всеволода. А в того вже бистрi конi осiдланi стоять пiд Курськом, воïни вправнi, шукають собi честi, а князю — слави. Глянув Iгор на свiтле сонце, а воно тьмою закрилося. Сказав князь воïнам: Браття i дружино! Краще полягти в бою, нiж потрапити в полон. Хочу списа переломити край поля Половецького, хочу голову зложити або напитися шоломом iз Дону! Було затемнення сонця, птахи кричали, звiрi ричали. Половцi, побачивши Iгореве вiйсько, побiгли до Дону. Зранку в п'ятницю перемогла Iгорева дружина, забрала багатство — i золото, й дорогi тканини, й одяг. Усiм тим мостили болото, щоб проïхати далi. Другого дня рано кривавi зорi встали, чорнi хмари з моря йдуть, хочуть закрити чотири сонця на рiцi Каялi бiля Дону великого. О Руська земле, уже за горою єси! З ранку до вечора гримить бiй, летять стрiли, трiщать списи. Чорна земля кiстьми засiяна i кров'ю полита. Буй-тур Всеволод стоïть в оборонi. Падають його стяги. Iгоревi жаль брата, завертає вiн своï полки на помiч. Три днi билися, i впали стяги Iгоревi. Тут пир докiнчили хоробрi русичi: сватiв напоïли i самi полягли за землю Руську. Навiть трави й дерева нахилилися з жалощiв. Припинилися походи князiв на половцiв, розпочалися сварки, усобицi, а вороги тим часом на Руську землю прийшли з перемогами. Горе розлилося по Руськiй землi. У цей час князь Iгор пересiв iз сiдла золотого у сiдло невольниче. А Святослав у Києвi в цей час побачив поганий сон. I сказали йому бояри, що полягло хоробре Iгореве вiйсько, загинув Всеволод, а самого Iгоря взято в полон. Сказав тодi великий князь Святослав золоте слово, зi слiзьми змiшане, про те, що рано брати виступили проти половцiв, собi слави шукаючи. Далi вiн згадує всiх колишнiх князiв i жалкує, що мало дбали вони про рiдну землю, бiльше про свою славу та багатство. На Дунаï плаче Ярославна, хоче зозулею полетiти до свого князя Iгоря, утерти йому кривавi рани. Вона звертається до вiтра, щоб не метав стрiли на князеву дружину, до Днiпра й сонця, щоб допомагали ïï ладовi. Iгор у полонi не спить, думає про втечу. Овлур дiстав йому коня, i мчить Iгор сiрим вовком до Дiнця. Йому допомагають i трави, i птахи, i звiрi. Половецькi князi Гзак i Кончак не наздогнали його. Повертається Iгор на Руську землю, яка радiсно його зустрiчає: на небi ясно свiтить сонце, скрiзь лунають пiснi дiвчат, навiть на далекому Дунаï. Пiд радiсне вiтання Iгор прибуває до Києва. Коментар Давньоруська пам'ятка невiдомого автора Слово... є перлиною критського лiро-епосу. У нiй чiтко прослiдковується iдея єдностi руських земель, засуджується егоïзм руських князiв, ïхнi мiжусобицi, розбрат, якi призвели до поразки Iгоревого вiйська. Разом iз тим автор захоплюється силою й мужнiстю князiв, якi готовi полягти за землю Руську, пiдтримати ïï честь. Вражає не лише патрiотизм автора, а i його висока поетична майстернiсть та лiризм.

Метки Слово про похiд Iгорiв, З ДАВНЬОÏ УКРАÏНСЬКОÏ ЛIТЕРАТУРИ, Стислий виклад твору, Скорочено, Уривки, твiр, стислий, короткий, скорочено, уривки, основна, думка, переказ
Слово про похIд IгорIв